Anime IF

...
- Привіт. Я бачу ви єдина кому не цікаві приколи Муна.
- Що? – Лена відірвала погляд від асфальту і поглянула на хлопця.
- Кажу – чатовка сьогодні якась нудна. Пропоную пересісти від хацкерів і чатерів подалі.
“Почне клеїтись – пошлю далеко і надовго а так то може і виявиться цікавою людиною.” – Вона взяла в руки сумочку і підвилась з лавки.
- Куди підемо?
- Нікуди. На сусідню лавочку так щоб вони нам не заважали. – Хлопець кивнув головою на решту фанатів чатовоки. В чаті в мене нік Рендом.
- В мене - Еллакі. Рендом.... Випадковість так це слово перекладається?
- Хоча насправді це ім’я персонажа однієї книжки. Але я хотів би поговорити з вами не про це.
Вони пересіли за столик в літній кафешці за декілька десятків метрів від чатовки. Рендом взяв собі такого ж самого пива, як і Еллакі.
- Розумієш Еллакі, чи тобі краще коли тебе кличуть Леною?
- Ти і моє справжнє ім’я знаєш? Називай Еллакі – ми ж на чатовці.
- Окей. Так от давай я замість того, щоб тобі все розповідати краще покажу досьє на одну людину а ти мені потім скажеш що ти про це все думаєш.
- Хм. Оригінальний спосіб знайомитись з дівчиною. Ти випадково не з СБУ?
- Ні. Я представляю інтереси іншої організації. – Це було вимовлено в стилі шпигунських бойовиків.
Рендом витягнув з рюкзака альбомний зошит і поклав його на стіл.
- До речі, моє справжнє ім’я Саша. Якщо хочеш прочитати саме цікаве то перегорни десь на середину альбому. Ще трішки. Десь там.
Альбом представляв собою неймовірно точне досьє на якусь таку собі Подоляко Катю. Перегортаючи його вона навіть найшла маршрут Каті від квартири до Інституту з помітками кіосків в яких вона купляла сигарети, пиво, зошити, ручки. Там були фотографії якихось людей, цитати, дати...
- Вона, що – ворог народу номер один. Небезпечний найманий вбивця в котрого завдання підірвати атомну електростанцію?
- Ні. Перегорни ще декілька сторінок і ти зрозумієш чому я тобі показую цей альбомі взагалі розмовляю з тобою.
Ще дві-три сторінки йшов такий самий гон як і весь час але потім вона побачила Його.
Це була фотографія її колишнього бой-френда. Потім ішла інформація про нього, де і коли він зустрівся з Катею. Як вона його відбила в Іри – його дівчини, скільки вони були разом і чому розійшлись.
- Можна почитати? – Лена показала на альбом.
- Так. Я ж тому його тобі і дав. Прочитай про її відносини з Віталиком і ти зрозумієш, що собою представляє ця Подоляко.
Лена заглибилась в зошит. Саша замовив собі ще пива і лонгер, саме такий як подобався Лени, для співрозмовниці...

...Еллакі відірвалась від зошита, по очам її текли сльози. Вона поглянула на столик, на лонгер, на Рендома:
- В тебе на мене таке ж досьє? Я тебе бачу вперше ти знаєш який саме лонгер мені подобається. – Вона зробила великий ковток з пляшки, щоб вгамувати нерви.
- Ні... На тебе немає. Просто поцікавився в чаті про тебе – нічого особливого – домашня адреса, телефон, де вчишся, більше нічого.
- Ага. І які напої люблю пити.
- Окей. Здаюсь. Але я не про тебе хотів поговорити. Ти допоможеш мені знищити її? – Саша кивнув на зошит.
- Її? Та щоб знищити її я згодна на все. Я думала, що він покінчив життя самогубством із-за Іри а виявляється вона тут ні до чого.
- Вся стратегія Каті заключалась в тому, щоб винуватою виявилась Іра. Ну ти це помітила. А з тобою я розмовляю тому, що тебе Катя не знає – ти зустрічалась з Віталиком набагато раніше цих подій і вона ніяк не зможе пов’язати тебе зі мною. Нас нічого не зв’язувало до тепер. Саме тому ти мені і потрібна.
- Ну і що від мене вимагається, Джеймс Бонд?
- Для початку.....

- ...Наспор що я його за кадрю швидше ніж ти. – Катя протягла руку Лені.
- Хто б спорив – він вчиться в паралельній з тобою групі а я в іншому інституті. Тобі легше.
- Ну давай піднімемо ставку.
Еллакі посміхнулась, поки що все йшло, як і планував Рендом – вона стала однією з кращих подруг Каті – Кет, як вона просила, щоб її називали. Тепер вони разом розбивали серця хлопцям і ламали найкращі пари двох інститутів. Так як Еллакі не була професіоналом в цих ділах то спочатку їх допомагав Рендом, який умудрявся діставати інформацію на всіх і вся а потім Кет яка побачила в Еллакі свою послідовницю.
- Місяць ти тусуєшся з “толканутими”. Д того ж серйозно так тусуєшся а не приходиш раз в тиждень на хоббітку. – Лена знала, що місяць серед цих двинутих людей буде для Кет мукою.
“Толканутими” називали фанатів творчості ДЖ Р.Р. Толкіна і фентезі в цілому і збирались вони на хоббітках на яких крім як про фентезі нічого не говорили.
- Мля. Та я навіть нікого не знаю з них. Як я туди прийду? Що я їм скажу?
- Твої проблеми.
- Окей. Тоді ти кадриш нашого вчителя по філології і домовляєшся з ним щоб в мене за сесію стояло відмінно.
- По рукам. Показуй жертву. – Еллакі вже давно знала ким буде жертва, а заодно і те хто він, з ким зустрічається, де живе, що йому подобається і інші дрібнички.
- Зараз він вийде. – Кет з Еллакі постояли ще деякий час перед входом в інститут. А потім Катя потягла свою подругу до входу. – А от і він.
Жертвою виявився звичайний студент якому місце не в психологічному факультеті а на чомусь зв’язаному з комп’ютерами. Окуляри, рюкзак весь обвішаний фєнічками від комп’ютера, футболка з написом на комп’ютерну тему.
- Хуз. Привіт. В мене така проблема. Мені потрібен диск з офісом. Ти б міг мені його дістати?
- Без проблем. – Хуз порився в кишені дістав блокнот і щось туди записав. Потім засунув блокнот назад а звідти витяг візитну картку:
- Зможеш подзвонити і нагадати мені ввечері? – Хуз протяг картку Кет.
- Окей. Подзвоню. Ти спас мені і цій дівчині життя. До речі – це Хуз – комп’ютерний психолог а це – Еллакі...
- ...Психолог по комп’ютерам Лена. – перебила свою подругу Лена.
- Це як? – зацікавився Хуз.
- Та я вчусь в ХІРЕ.
- А... Класний інститут. Окей. Подзвоніть мені бо я хоч і записав але можу все одно забути за диск.
Дівчати почекали поки Хуз відійде подалі.
- Дай мені переписати візитку, щоб в нас були рівні шанси. – попросила Еллакі.
- Окей. І так тиждень на те щоб він закохався в когось з нас......

- ...Рендом, що мені робити з цим Хузом?
- Ти в себе на компі ворд запартачила?
- Так.
- Тоді нічого, зараз він підійде. Він як завжди запізнюється. – Рендом спокійно поглянув на годинник і надпив з пляшки пива.
- Ти що смішний? – Еллакі не чекала такого повороту подій. – Ти ще розкажи йому, що я поспорила на нього з Кет.
- Робити мені немає чого. Просто познайомлю його з тобою нормально а не так як Кет. – Саша поглянув на вихід з метро. А от і він. Ну ти готова?
- Звичайно що ні.
- Привіт Хуз. Скільки тебе можна чекати? Тобі лінух потрібний чи мені? – Рендом поліз в свій рюкзак.
- Хай я! Мені. Просто в мене не виходило раніше. – Хуз поглянув на Еллакі. – О, привіт. В мене якраз є диск з офісом. Він тобі потрібен чи Кет?
- Мені. Подякувала. А т я вже не знала що мені робити.
Хуз передав диск Еллакі, Рендом – Хузу. Почалась звичайна розмова в якій Рендом намагався розмовляти про комп’ютери з Хузом так, щоб не було скучно Лені і на звичайні попсові теми з Леною так щоб не було скучно Хузу.
Пройшло пів години.
- Окей. Хуз, Еллакі. Я спішу на роботу. Еллакі – це класний хлопець. – Рендом показав рукою на Хуза. Хуз – це класна дівчина. Такий самий помах руки до Еллакі. Я пішов.
- Ну давай знайомитись психолого по комп’ютерам....

- ...Алло. Еллакі? Ну як все пройшло?
- Супер. Спочаку він поставив мені ворду по новому, а потім ми розмовляли до другої години ночі.
- І все? Тільки розмовляли?
- Щось таке. І що, мені тягнути Кет до толканутих?
- Ні. До толканутих не треба. Краще привиди її до анімешніків – в мене там більше знайомих.
- До кого? – перепиталась Еллакі.
- До анімешніків. Ну там Покемони, Сайлор муни і все таке. Тебе там може зацікавити хентай, юрі і яой.
- Що? Які покемони?
- Гаразд. Не переймайся. Ти краще постарайся, щоб Кет за цей семестр пропустила якомога більше пар по історії і праву.
- Хочеш зробити з неї прогюльщицю?
- Щось таке. – відповів Рендом точнісінько таким самим тоном як і Еллакі на початку розмови...

...На перерві в групі було тихо як ніколи. Дімон порвав з своєю дівчиною з котрою зустрічався два семестри, з одногрупницею Вікою. І почав зустрічатись з Кет. Всі знали, що винен в цьому саме Дімон, який сам почав зустрічатись з Кет і порвав всі відносини з своєю коханою і тільки дві людини в класі знали як все було насправді – Кет і Еллакі.
Кет сама все так влаштувала, щоб не вона а Дімон виглядав негідником, а Еллакі з допомогою інформованості Рендома їй в цьому доволі таки сильно допомогла. Друга причина по якій Еллакі була тут – наступною парою була історія і в неї було завдання витягти Кет з інституту і поволокти до анімешніків.
Решта класу співчутливо дивилось на Віку і з осудом на Дімон. Всім було не до жартів. Вчора віка ледь не покінчила життя самогубством....

- ...Фу. Заледве відшила цього придурка. – Кет подивилась в сторону станції метро куди пішов Дімон.
- А навіщо ти тоді з ним зустрічаєшся?
- Все просто – я хотіла доказати, що їхній дворічний роман – фальш і він кине її при першій же нагоді.
- Ти жорстока. – Промовила Еллакі.
- Тю. Скажеш таке – жорстока. Хто тут казав, що я сама безсердечна дівчина міста і зможу закохати в себе будь-кого?
- Я. Але мені до тебе ще далеко.
- Вчись. До речі – чому анімешніки а не толкіністи?
- Тому що анімешніки більша наївніші, прості. Вони як діти. Мені цікаво, як ти себе будеш вести серед невинних сердець.
- Я так зрозуміла ти хочеш подивитись, як зроблю декілька сердець менш невинними? Та без проблем – програла то програла, совращу малолєтку. Знаєш, з ними деколи набагато складніше ніж з однолітками чи старшими.
- Саме на це я і хочу поглянути. – Еллакі задумалась. – Ти хоч знаєш, що таке аніме?
- Я дивилась про таку малу яка весь час за картами ганялась. Дитячий мультфільм але там такі збочення. Голубі, лізбіянки, педофіля – рульний мультик.
- Ну все. Сакура я також дивилась. І трішки покемонів. Повними олухами ми не будемо. Поїхали на анімешовку...

- ...Привіт. Ми чули тут збираються фанати аніме. – Поки що було вирішено, що говорити буде Еллакі а Кет розбереться в обстановці.
Їх двох зразу обступила група юнаків і дівчат не старше сімнадцяти років. Декілька хлопців по старше перевели погляди на гостей але потім продовжили свою суперечку, щодо якогось мультфільму. Решта продовжила розглядати якісь журнали, переказувати сюжет останньої серії Сакури...
- Привіт – привіталась одна з дівчаток – Мене звати Чібьюса. Давайте я вас зі всіма познайомлю...

- ...Дитячий садочок. – Кет поправила зачіску. – В них завжди такий дурдом?
- А що ти хочеш? Вони ж всі діти зациклені на своїх мультфільмах.
- Ну і що від мене вимагається? Протісуватись з ними місяць?
- Ага. При тому ж не тільки на анімешовках. З завтрашнього дня ми, а особливо ти, фанати аніме. Я вже домовилась про те, що ми підемо до Усагі дивитись аніме. І післязавтра також. Але це не головне – ти маєш закохати в себе когось з цієї дітвори. Старші хлопці не рахуються. Твоя максимальна межа – сімнадцять років.
- Тю. І що мені потім з ним робити?
- Твої проблеми. Маєш когось на примітці?
- Є декілька варіантів. – Кет загадково посміхнулась...

...Рендом підійшов до найближчого автомата і набрав номер Еллакі.
- Алло. Еллакі? Ну як зустріч? Євангеліон? Ого там же куча серій. Будете завтра додивлятись? Ага, окей. Хто жертва? Шінджі? Я так і думав. Окей. Все гаразд. Тобі ще анімешнього Ніка не дали? Будеш Еллакі? Правильно. Кет – Місато. Ну зрозуміло, ким ще їй бути як не Місато. Тобі ще якогось аніме підкинути для загального розвитку? Ні, не Євангеліон – Рендом посміхнувся – щось по проще. Ну як хочеш. Все, я на завдання. Тримайся. З нами сила.
Саша повісив трубку і попрямував до кіоску.
- Привіт. Слухай тут така справа. Хочеш непогано заробити?
- Ну хочу. Привіт. – в кіоску працював студент про якого Рендом вже майже все знав і тому вмовити його не складало проблеми.
- Сьогодні тут буде проходити одна парочка. Хлопець і дівчина. Він купить в тебе дві пляшки пива. Треба, щоб ти дав їм ті пляшки, які я дам тобі...

- ...Два пива. – замовив Дімон в кіоску і далі продовжив цілувати Кет.
- Тримайте. – студент з кіоску аж засіяв – тільки, що він став багатшим на пів своєї місячної зарплати.
Дімон розрахувався за пиво і вони рушили далі.
Саме цікаве почалось близько одинадцятої вечора в парку на усіма забутій лавочці. Будь хоч трохи пізніше поцілунки переросли б в секс а так все залишалось просто поцілунками. Поки не появились Вони.
До Кет з Дімоном підійшли троє доволі п’яних пацана з сигаретами в зубах і пляшками вина в руках.
- Ей. Ви двоє. Закурити не найдеться? – запитався самий п’яний з трійки видихаючи дим від сигарети прямо на Кет.
- Ми не куримо. – збрехав Дімон.
- Ну якщо не курите то...
Пацан з розмаху розбив пляшку на голові в Дімона, блиск сталі і в правому плечі Дімона залишилась стирчати рукоятка від ножа. Пацанів, як вітром здуло.
Кет так прямо і оніміла. Потім в неї почалась істерика – її почало трусити і потекли сльози.
- Катя. – прохрипів Дімон. – Слухай сюди. Мені потрібна твоя допомога. Ніж застряв десь між кістками. Права рука в мене не рухається, якщо починаю рухати лівою – відчуваю страшну біль. Витягни з мене ніж.
- Я не зможу! Давай я краще покличу на допомогу.
- Ти зможеш. Допомога зараз не підійде. Хто піде в таку глуш із-за якогось раненого хлопця. Давай. Візьмись за рукоятку і витягни ножа.
- Гаразд, я спробую.
Катя взялася обойми руками за рукоятку і потягнула її на себе. Дімон аж побілів від болі. Кет витяла ніж і так і залишилась стояти з ним в руках.
- Фу. Кажись нічого не заділи. – Дімон порухав руками і стер з лиця кров. Гірше було з Кет – вона просто перестала себе контролювати, в неї був шок. – Катя, заспокойся, все гаразд. Зі мною все в порядку.
Дімон накинув на плечі Каті свою курточку, обняв її за плечі і повів до дому. По дорозі він купив пляшку горілки в практично влив її в себе і в Кет. Через декілька хвилин її вже більш-менш пустило, всю дорогу Дімон безперестанку ніс всяку єрунду тільки, щоб Катя не залишалась на одинці з своїми думками...

...Як і завжди Рендом прийшов раніше і вже купив їй її любимий лонгер. Еллакі підсіла до столика і настроїлась на чергову порцію завдань.
- Привіт. Як воно?
- Те що Дімона ледь не вбили це твоїх рук справа?
- Все було сплановано, йому нічого не сталось, діяли професіонали і при згоді з Дімоном. – Рендом чекав цього запитання і готовився до нього.
- Та що ти мені розповідаєш. Щоб Дімон погодився, щоб йому розбили пляшкою голову і порізали ножем? Я в це невірю.
Рендом спокійно дістав мобільний телефон і набрав номер.
- Здорова Дімон. Скажи Еллакі, що ти був в курсі того, що сталося з тобою в парку а то вона не вірить. Так вона тут. Даю.
Рендом передав слухавку Еллакі.
- Привіт це Еллакі. – Лена замовчала і почала слухати, що розповідає їй Дімон. – Окей. Я тобі вірю але мені, щось здається, що ти псіх.
Еллакі передала слухавку назад.
- Якось потім розкажеш мені як тобі вдалось вмовити його на таке і, заодно, звідки ти його знаєш.
- Якось потім розкажу. – Погодився Рендом. – Як там в Кет з парами?
- На даний момент вона ходить десь на одну з п’яти історій і взагалі не ходить на право.
- Молодець. З мене пиво. Я тут походив розібрався що до чого, Шінджі нам підходить. Зможеш посприяти тому, що саме його буде спокушувати Кет?
- Спробую. Що мені робити?
Рендом порився в своєму рюкзаку і витяг звідти декілька дисків:
- Тримай – це романтичне аніме. Можеш подивитись сама – не пожалкуєш. Запроси Шінджі і Кет на перегляд цього мультфільму, залиши їх самих а там вже Кет сама все зробить.
- Варіант. На днях організую.
- Слухай, Еллакі, ти де новий рік будеш справляти? – Рендом переключився на нову тему.
- Я ще не планувала такі далекі події, ще ж півтора місяця попереду.
- А, ну окей....

...Шінджі почував себе не зовсім в своїй компанії. Еллакі була на два роки старшою за нього а Кет на три. Він не привик бутив компанії дівчат, які ведуть себе настільки безбашено. Що Еллакі, що Кет весь час підколювали одна одну, двадцять хвилин намагались зігнати одна одну з дивана тому що вважали, що там саме краще місце для перегляду аніме. Деякий час Кет погрузила Еллакі щодо того, що Хуз їй не пара, а та в свою чергу що Кет нічого не розуміється в аніме і ходить дивитись їх тільки, що це саме робить вона. Завершилось тим, що Кет і Шінджі забарикадувались на дивані а Еллакі зайняла почетні місця на дивані.
- Все. Дивимось. – Лена покрутила в руках диск. – “Відео дівчина Ай”.
Дивились аніме так же не серйозно, як і збирались його дивитись – Кет і Шінджі через кожні десять-пятнадцять хвилин бігали курити на балкон і затримувались там стільки ж. Після першої серії Всі дружно почали готовити собі чай і бутерброди. Крім того, що вони випили чаю Кет ще влаштувала Подрузі невелику лекцію, щодо того, що в анімешних кругах її звати не Кет а Місато і тільки Місато.
А повернувшись з чергового перекуру Кет і Шінджі застали Еллакі зібрану, і взуту.
- Еллакі, ти куда? Що ми не будемо додивлятись аніме?
- Без мене. Тільки, що подзвонив Хуз і нагадав мені, що я вже п’ять хвилин як маю бути на побаченні з ним. Давайте я вас тут залишу самих. Мої батьки повернуться тільки під вечір. Я повернусь швидше ніж закінчиться “відео дівчина”. Якщо ні – Шінджі поставиш Ке... тобто Місато “Ох май годен” – вона ще не бачила цього аніме.
Перш ніж Шінджі і Кет встигли вимовити хоч слово Еллакі вискочила в коридор і закрила двері...

...Повернулась Еллакі години через три. За цей час Шінджі і Кет встигли передивитись все, що Лени було з аніме.
- Гомен насай. Я трішки запізнилась. Ви тут без мене не скучали?
Шінджі потупив погляд в килим а Кет притулилась до юнака:
- Та ти що. В тебе стільки цікавого аніме. – Кет поцілувала Шінджі в вухо – Ні, скучно нам не було.
- Еллакі, пені потрібно вже іти. Ти не образишся, якщо я вас залишу самих. – Шінджі підняв голову і поглянув на Лену.
- Так швидко. Та окей.
- Шінджі, проведеш мене до дому, щоб я не йшла сама. – Кет направилась за Шінджі в коридор.
Еллакі насупилась і зробила вигляд, що образилась:
- От такі ви – залишаєте мене саму.
- Ні. Мені справді треба іти. – спробував оправдатись Шінджі.
- Та все нормально. Я жартую. Наступного разу ми ідемо до тебе в гості.
Шінджі і Кет пішли геть. Еллакі пройшлась по кімнатам, заглянула на балкон, ванну.
- Хм. Вона його ще не зґвалтувала? Міцний хлопець. Бідна Лейн – наскільки я знаю в неї з Шінджі були доволі сильні і доволі довгі відносини...

- ...Еллакі. Ти лапочка.
- Алло. Хто це?
- Та я – Кет. Все так здорово вийшло.
- Ти про що?
- Про Шінджі. Він це щось особливе. Вау! Як я давно не цілувалась з дітьми. Він весь такий ніжний, м’якенький.
- Тільки не кажи, що ви займались коханням в мене на хаті.
- Та ні. До цього не дійшло. Він такий кумедний – обнімає, цілує мене і каже: “Я покидьок, в мене ж є Лейн, що я роблю?”
- Кет – винищувача закоханих. – пожартувала Еллакі.
- Так. Я така. Знаєш, я, напевне, буду зустрічатись з Шінджі.
- А Дімон?
- Ну і з Дімоном також. Одне другому не мішає.
- Окей. Розкажеш якось, що ти йому казала.
- Кому? Шінджі?
- Так.
- Та без проблем. Тільки навіть і не думай використовувати мої методи на мої хлопцях.
- Гаразд – не буду. Ну що, я завтра до тебе в інститут.
- Добре. Ну па.
- Па.
- Сука. – промовила Еллакі коли поставила трубку...

- ...Рендом. Знаєш – інколи мені здається, що ми робимо їй тільки краще – Дімон, Шінджі – це ж з нашою допомогою вона зараз з ними зустрічається.
- Знаю. Ще не довго. До Нового року все завершиться.
- Через місяць? Це ж ще так довго.
- Та ладно. Лен – грудень пролетить так швидко, що ти навіть не встигнеш цього замітити...

...Кет сиділа на лавочці біля інституту і плакала. Еллакі як могла утішала подругу.
- Козел. Ти прикінь, що він мені заявив – я здам в нього сесію тільки через ліжко...
- Так і сказав? – Еллакі великими від здивування очима подивилась на подругу.
- Звичайно, що ні. Але коли я до нього вже в п’яте прихожу здавати тему, приходжу з пакетом, просто пропоную гроші він відмовляється. І знаєш, що він мені відповів коли я запиталась, що він від мене хоче, для здачі його предмету? Він відповів: “Катя – ви ж не маленька дівчинка – догадайтесь”
- Дійсно козел. І що ти думаєш робити?
- Пожаліюсь на нього одному моєму знайомому. Він з хлопцями його так відлупцюють, що йому студенток ще не скоро захочеться.
- Правильно. Так йому і треба. А з Історією ти що будеш робити?
- А от з історією навіть і не знаю. Він якийсь дуже правильний і зв’язків в мене на нього немає. І на декана факультету історії також. Під історика я б сама лягла але це не допоможе.
- А може щодо нього також переговори з своїм знайомим.
Кет закурили сигарету і задумалась:
- Напевне так і зроблю – не хочуть по доброму ставити мені залік – поставлять по поганому.

...Вчитель права – Ткачівський Василь Іванович повертався додому дорогою яку знав на пам’ять – вихід з метро, попри ряд кіосків, через алею...
- Ей. Мужик, закурити не найдеться? – До нього підійшли четверо молодиків.
- Не курю. – Василь Іванович прибавив ходу, щоб вийти по швидше з алеї.
- Тоді ми зараз тебе навчимо. - донеслось позаду.
Наступне, що відчув Ткачівський був удар в голову. Він ще встиг подумати про те, що завтра в нього прийом заліку в заочників а йому прийдеться валятись в лікарні з переломами, як почувся скрип гальмівної колодки і в алею в’їхало три міліцейських бобика. Навкруги почався страшний переполох – на хуліганів накинулись молодики в формі і повалили ї всіх на землю.
- Ви як, в порядку? Іти можете? – звернувся до Василя Івановича один з міліціонерів.
- Та ніби можу. А я думав, це тільки в серіалах міліція так швидко приїжджає. – здивувався оперативності міліції вчитель.
- Просто нас попередили про цей інцидент і ми були готовими.
- А, зрозуміло. – відповів Ткачівський хоч насправді він так нічого і не розумів...

- ... Алло, Катя?
- Хто це?
- Догадайся. Слухай сюди, тварь, нас там чикали омоновці – ти не знаєш хто їм нас заложив?
- Н-ні. Я ж ні з ким про це не розмовляла. – Кет зрозуміла в яку халепу потрапила.
- Ну це ми ще подивимось з ким ти розмовляла з ким – ні. Чекай мене – я тебе на днях найду.
Кет ще хотіла щось сказати але в телефонній слухавці почулись короткі гудки.
Вона поставила слухавку на місце трясущимися руками і пішла до ліжка на ватних ногах. “Мені срочно треба щось випити а то так можна і з розуму зійти.” Дома алкоголю не було і вона рушила до найближчого мінімаркета...

... Рендом від’єднався від телефонної лінії і побіг до кіоску.
- Привіт студенте. Як сесія – привітався він з продавцем.
- Привіт Саша. Нормально. Дякую, що познайомив мене з деканом. Ти знову по тому ж питанню?
- Так. Вона зараз зайде сюди і закаже в тебе щось з алкоголю і сигарети. Сигарети дай їй з мого блоку і спробуй підсунути їй одну з моїх пляшок. Зробиш вигляд, що переплутав пляшки чи ще щось. Окей?
- Та без проблем.
- Ну тоді гаразд. Я чув в тебе проблеми з фізикою – вважай, що залік в тебе в кишені. Все я полетів.
- Ух ти! Як це тобі так вдається? Подякував, ти мене врятував. Щасливого Нового Року...

Кет сиділа за партою сама і була зла як грозова хмара. Тільки що вона мала розмову з деканом і він поставив перед нею умову – або перездача всіх прогулів або не допуск до екзаменів і вона забирає документи. А вона не могла перездати право і історію – преподи виявились якимись не пробивними і вона ніяк не могла найти на них вихід. Залишалась не вирішеною проблема з тим хто заложив її знайомого мусорам. Проблем хватало...
В аудиторію зайшов Дімон під руку з Вікою. Кет аж оніміла – вона вже давно вважала, що Дімон кохає її і тільки її.
Дімон вивів Віку на середину касу:
- Всім увага! В нас з Вікою є для вас новина. Ми тільки що з загсу. Тепер я і Віка законно рахуємось чоловіком і дружиною. – на доказ своїх слів Дімон підняв догори свою і Вікину руку на котрих красувались обручки. – Саме весілля відбудеться після останнього зимового екзамену, запрошуються всі.
Кет відчула як по її щокам котяться сльози. Вона скинула всі зошити з парти в сумочку і вибігла з аудиторії – це в перше її хлопець повівся з нею так жорстоко...

- ...Шінджі ти не можеш так віднестись до мене, я ж кохаю тебе. – Кет стояла перед Шінджі і плакала.
- Я знаю - я негідник, не треба було мені це починати там в Еллакі. Але я кохаю і весь час кохав Лейн.
- Та ти подивись на Лейн і подивись на мене – що може дати тобі вона і що дала тобі я? Ти ж навіть не кохався з нею ні разу.
- Місато, будь-ласка, не докоряй мені. Мені і так погано. – Шінджі ніяк не міг найти слів – така ситуація була вперше в його молодому житті.
- Ти не можеш мене кинути тепер, коли мені так погано. – Кет прижалась до нього всім тілом.
- Краще тепер коли це не зайшло занадто далеко ніж потім. Зрозумій, те що відбулось між нами – це помилка. – Він відштовхнув Кет від себе. – Вибач. Давай залишимось просто друзями...

- …Рендом, що ми тут робимо? Це ж двір Кет. – Еллакі оглянулась навколо, ніби, Катя мала появитись з хвилини на хвилину.
- Все нормально. Кет буде десь аж через годину – вона зараз виясняє відносини з Шінджі.
- А ми тут, що робимо?
- Нічого. Зараз сядемо он на ту лавочку і почекаємо коли вона прийде. Зараз збігаю за пивом, лонгером, приколами.
Так вони і дочекались Кет – сиділи, розмовляли, згадували свої осінні пригоди. Десь за годину появилась Катя – пройшлась двориком і зайшла в під’їзд.
- Зачекай хвилинку, я щось провірю. – Рендом зірвався і понісся до кіоску.
Повернувся Саша знову з пивом, лонгером. чіпсами і шоколадкою.
- Слухай, Рендом, я завжди тебе хотіла запитатись – звідки ти береш стільки грошей? Багаті батьки? Хороша робота?
- Сплю з дочкою мільярдера. – віджартувався Саша.
- Та ні, я серйозно. Зв’язки, інформація, лонгери, пиво. Звідки це все?
- Я до цієї осені готувався два роки. Те що знаєш про мене і мої зв’язки – це тільки мала доля того, що я знаю насправді. – Рендом порився в рюкзаку і витяг звідти мініатюрний телевізор. – Давай, краще, кіно подивимось.
- Ух ти. – здивувалась Еллакі. – Де ти такий дістав?
- Та з ХІРЕ знайомі підігнали. – Рендом ввімкнув телевізор і почав настроювати канал.
- Та це ж квартира Кет! – здивувалась Еллакі побачивши зображення на екрані.
- Ну да – кухня і всі три кімнати. – Рендом поперемикав канали показуючи всі кімнати Катиної квартири, підключив до телевізора маленькі навушники – Навіть звук є.
- Влаштував собі програму „За склом”? Полюбляєш підглядати, як роздягаються красиві дівчата.
- Взагалі то, переживаю, щоб все пішло по плану. – Саша поперимикав канали відшукуючи Кет – вона сиділа в своїй кімнаті курила і напивалась вином.
- І? Сидить, напивається – в неї горе – з універу її, мабуть попруть, Дімон її кинув, Шінджі також, якісь там проблеми з крутеликами. Я б також напилась.
- На що я і розраховую. Ти знаєш, що зараз в молоді є три модних способу покінчити життя самогубством – наглитатись таблеток, порізати собі вени і виплигнути з вікна.
- Вирішив почитати мені лекцію на тему суіцида?
- Ні. Вирішив уговорити себе, що Кет буде діяти по моєму плану.
- Тобто?
- Пояснюю. Вона вже більше двох тижнів висить на колесах, які підривають психіку, під час стресів їх взагалі заборонено вживати. Кет, звичайно, про це не знає. Тому зараз вона має спробувати покінчити життя самогубством, а я намагаюсь проконтролювати, щоб вона зробила це тим способом на який я розраховую.
- Так її ж треба бігти спасати! – Еллакі підірвалась на ноги.
- Заспокойся, в мене все під контролем. – Рендом перехопив Лену, щоб вона не побігла до Кет. – Слухай далі. Ще до того, як Кет почала зустрічатись зі мною вона намагалась померти наковтавшись таблеток – в неї нічого не вийшло, хоч вона і перевищила смертельну дозу ліків в декілька десятків разів – тому зараз вона пити таблетки не буде. Із-за тої історії з Дімоном вона не наважиться взяти в руки ніж. Залишається вікно. Живе Кет не високо – всього четверний поверх, я ще підстрахувався – так, максимум, на що вона може нарватись – декілька переломів, але це їй не помішає. А камера мені потрібна для того, щоб вона не втнула чогось непередбаченого.
- А якщо вона взагалі не буде нічого такого робити?
- Тоді ми даремно промерзнемо тут декілька годин...

...Она долго и тщетно пыталась уснуть. Уже неделю она не могла этого сделать, как не старалась. Лёжа в своей постели, в спящей крепким сном квартире, Она сходила с ума от мыслей, что наполняли её голову, навязчиво повторялись, насмехались над её беспомощностью.
"Мне пофиг! - кричала Она беззвучно - Вам не удастся меня победить. НЕТ! Я не позволю, я сильная!"
Как часто Она повторяла эти слова раньше ( только тогда они помогали, вселяли надежду, открывали второе дыхание). Но в этот раз Она сдалась. В ней как-будто что-то выключилось... Нет, скорее перегорело! Она встала как сомнамбула и подошла к окну. С неба зловеще подмигивала и потирала руки в предвкушении полная луна, но Она этого не заметила. Она распахнула окно и встала на подоконник. Потом сделала ещё один маленький шаг (карниз был холодным и колючим) , но Она не
чувствовала ни боли, ни холода. Она поняла, что это выход и ушла...
( Она ещё не знала, что в этом мире все дороги - кольцевые. И все попытки
разорвать заколдованный круг - ОБРЕЧЕНЫ...)

... За мить біля величезної гори снігу, в яку впала Кет, були Рендом і Еллакі.
- Я ж казав, що вона вибере вікно. – Рендом дістав мобільний телефон. – Алло. Афанасій Петрович. пам’ятаєте ту розмову про дівчину. Так, саме вона. Так от вона тільки що спробувала покінчити життя самогубством. Так, знову. Диктую вулиця Чкалова третій під’їзд. Чекаю.
- Кому ти телефонував?
- Та так, знайомий лікар-психіатр.
- Хочеш посадити Кет в псих лікарню?
- Щось таке. І надовго...

-... Ну, що ти готова? – Хуз стояв перед дверми і чикав поки Еллакі струсить з себе сніг.
- Навіть і не знаю. Святкувати новий рік в компанії яку я не знаю.
- Та не переживай ти так. Там все нормальні люди. Такі самі студенти, як ти і. Ти там будеш не єдиною дівчиною так що не все окей. – Хуз натиснув на дзвінок.
Першою несподіванкою для Еллакі було те, що двері відкрив Рендом.
- Сюрприз! - викрикнули одночасно Хуз і Рендом.
- Ну ви партизани. Все, Хуз, я тобі цього не прощу. Щоб не сказати мені, що ти знаєш Рендом – я від тебе такого не чекала.
- Не ображайся на нього. Це я його попросив, щоб він тобі нічого не розповідав. – Заступився за Хуза Рендом. – Ну так ви проходити чи будете в коридорі новий рік зустрічати?
Другою несподіванкою для Еллакі була те кого вона застала в квартирі в Саші. Там були Дімон з Вікою і Шінджі з Лейн.
- Давай я тебе ще раз зі всіма познайомлю. – Рендом провів Еллакі в кімнату. – Лейн – моя молодша сестра. Для неанімешніків Псіхо, а взагалі то її кличуть Таня. Шінджі – її хлопець – вони вже декілька років зустрічаються і були в курсі зачіпань Кет. Шінджі молодець – красиво зіграв роль. Дімон – мій самий старий товариш – ми з ним вже товаришуємо більше десяти років. Це із-за мене і Кет він пішов вчитись в її групу. Хоча деяку тягу до психології він має з дитинства. Віка – про цю дівчину я не можу нічого добавити – ти сама її добре знаєш. Ще тиждень назад вона не знала про мою авантюру і дійсно злилась на Дімона за те, що він проміняв її на Кет. Хуз – з ним я познайомився десь років два назад. Я тоді поступав в ХІРЕ – з того часу він мені підганяє всякі електроні штучки, такі як мікрофони, відеокамери, і таке інше.
- Ну ні фіга собі. І я нічого про це не знала?
- Так треба було. Ну, якщо всі в зборі – тоді прошу до столу – за годину новий рік...

- ...Катя, до тебе гості. – Медсестра відкрила двері і пропустила в палату відвідувачів.
- Привіт Катя. Давно не бачились. – Першим в палату зайшов Рендом.
- Саша? А ти, що тут робиш? – Здивувалась Кет.
- Та так, вирішив з друзями зайти, провідати тебе. – Рендом впустив в палату решту компанії.
- Еллакі, Дімон, Віка, Шінджі, Лейн, Хуз?! – Ви знаєте один одного?
- До того ж вже доволі давно. – добавила Еллакі. – Як твоє здоров’я?
- Нормально, надіюсь, скоро випишуть.
- Ну на це я б не розраховував. Я говорив з лікарем – мінімум рік ти тут. А може і більше – якщо будеш себе погано вести. – „Порадував” Катю Рендом.
- Ти шо гониш? Рік в психушці!?
- Ну да. Я угробив два роки на те, щоб тебе сюди посадити і постараюсь, щоб ти просиділа тут якомога довше.
- За що ти так зі мною поступаєш?
- За кохання яке я втратив два роки тому назад. Прощавай. Можливо їм є, що сказати тобі – я все сказав в тому барі.
- Стій, Саша! – крикнула Кет до закритої двері.
- Ти Кет не знала, цього літа ти зустрічалась з таким собі Віталиком, так от рік назад з ним зустрічалась я і з самого першого дня нашого знайомства я знала, що саме ти була винна в тому, що він покінчив життя самогубством. – Еллакі взяла себе в руки, щоб не заплакати. – Вся наша дружба була фарсом – я ненавиділа тебе весь час. Надіюсь Рендом зробить так, що тебе не випустять звідси до кінця твоїх днів.
- Таким саме фарсом було моє кохання до тебе. – підтримав Лену Дімон.
- І моє. – додав Шінджі.
- Ну і валіть ви всі звідси! Ви мені не потрібні. Мені ніхто не потрібен! – В Кет почалась істерика.
Останнім з палати вийшов Дімон:
- Тобі ніхто ніколи не був потрібен крім тебе. Тому ти і залишилась сама. Прощай...

все...
на цьому буду заминати з „кішкою”
можливо коли-небудь я його ще перепишу, допишу і все таке але на даний момент сторі закінчена....
можливі поправки:
1. Поміняю імена
а. Еллакі на щось більш підходяще...
б. Віталик на якийсь нік харківський або пов’язаний з Неко.
в. Віка на ім’я Дімонової дівчини... якщо в нього є така на даний момент.
г. Шінджі – на якогось харківського анімешніка його років....
д. Лейн на нік який захоче вибрати Псіхо...
2. Введу в сторі Ріплі як подругу Рендом... Вона приїде в Харків якраз на новий рік.... щоб він сам його не святкував....
3. Лікар-психіатр з „200-В-Х-R” ....е... карнегович кажить.....

курсивом виділено лист Кет до мене.... ця сторі, взагалі то, є відповіддю на нього але так уж вийшло що він одночасно став продовженням мого весняного творіння....